Сто двадцять років
Мойсей виходить і промовляє до всього Ізраїля, кажучи їм, що йому тепер сто двадцять років і він більше не може виходити й входити на їхньому чолі. Бог сказав йому прямо, що він не перейде Йордан. Замість дати народові впасти в розпач, Мойсей підносить їхній дух: Сам Бог перейде перед ними й розчистить шлях, а Ісус Навин уведе їх. Він закликає ввесь народ бути сильним і мужнім і не боятися, бо Бог ні підведе їх, ні покине.
Зміцнення Ісуса Навина
Тоді Мойсей кличе Ісуса Навина наперед на очах усього Ізраїля й промовляє до нього прямо. Будь сильний і мужній, каже він йому, бо ти той, хто введе цей народ у землю, яку Бог обіцяв їхнім предкам, і ти оселиш їх у ній. Запевнення те саме, що Мойсей дав народові: Бог, це Той, хто йде перед тобою, і Він буде з тобою й ніколи не залишить тебе. Перед усіма майбутнє Ізраїля покладено на плечі Ісуса Навина з упевненістю та благословенням.
Тора і Гакгель
Мойсей записує цю Тору й передає її священникам, які носять ковчег, і старійшинам Ізраїля. Він наказує, щоб кожні сім років, у суботній рік під час свята Суккот, увесь народ зібрали, чоловіків, жінок, дітей і чужинців серед них, щоб слухати Тору, читану вголос. Мета в тому, щоб вони, а надто діти, які ніколи її не знали, навчилися боятися Бога й дотримувати Його слів. Це повторюване зібрання, згодом назване Гакгель, тримає ввесь народ у вічному спільному навчанні.
Пісня як свідок
Бог каже Мойсеєві, що його смерть близька, і кличе його разом з Ісусом Навином до Намету Зборів, де Бог являється в стовпі хмари. Він провіщає зі смутком, що народ одного дня залишить Його й поженеться за чужими богами, ламаючи завіт, і що через це їх спіткають біди. Щоб зустріти той день, Бог велить Мойсеєві записати певну пісню й навчити її Ізраїль, щоб вона лишалася на їхніх устах як свідок, коли їм треба буде згадати свою дорогу назад. Бог знову наказує Ісусові Навину бути сильним і мужнім, бо він уведе Ізраїль у землю.
Біля ковчега
Коли Мойсей закінчує писати слова Тори в сувої, він велить левітам покласти його біля ковчега завіту, де він стоятиме як свідок для народу. Знаючи в серці, що вони можуть збунтуватися по його відході, він хоче, щоб повчання було збережене й тримане близько. Тоді він скликає старійшин і урядників усіх племен зібратися й слухати пісню, яку він ось-ось промовить. Кличучи небо й землю у свідки, Мойсей готується промовити слова своєї великої пісні, що наповнюють наступну паршу, Гаазіну.