בְּיוֹם י"ד בְּנִיסָן בַּבּוֹקֶר, מֵכִינִים מְדוּרָה קְטַנָּה, וּבָהּ שׂוֹרְפִים אֶת הַחָמֵץ שֶׁנוֹתַר (כּוֹלֵל אֶת הַחָמֵץ שֶׁנִּמְצָא אֶמֶשׁ בִּבְדִיקַת הַחָמֵץ). לְאַחַר שְׂרִיפַת הַחָמֵץ, הוּא מֻבְטָל וּמֻפְקָר שׁוֹב, כּוֹלֵל כָּל חָמֵץ שֶׁאוּלַי נִשְׁאַר בְּמָקוֹם מָה. בְּיוֹם זֶה יֵשׁ זְמַן שֶׁאָסוּר לֶאֱכוֹל חָמֵץ עוֹד, עַד סוֹף הֶחָג. לְאַחַר זְמַן שְׂרִיפַת הַחָמֵץ, אָסוּר שֶׁיִּמָּצֵא וְיֵרָאֶה בִּרְשׁוּתֵנוּ חָמֵץ עַד אַחֲרֵי חַג הַפֶּסַח (מִלְּבַד הַחָמֵץ הַנָּעוּל בָּאָרוֹן שֶׁנִּמְכַּר לְגּוֹי בְּמִכִּירַת חָמֵץ).
Чотирнадцятого нісана вранці розкладають невелике вогнище і спалюють рештки хамецу (зокрема хамец, знайдений минулої ночі під час пошуку). Після спалення хамецу його скасовують і знову зрікаються його, разом із будь-яким хамецом, що міг бути десь залишений. Цього дня настає час, коли вже заборонено їсти хамец, аж до кінця свята. Після часу спалення хамецу заборонено, щоб хамец знаходився чи був видний у нашому володінні аж до закінчення свята Песах (окрім хамецу, замкненого в шафі, який продано неєвреєві в «продажі хамецу»).
כַּאֲשֶׁר עֶרֶב פֶּסַח חָל בְּשַׁבָּת, הַחָמֵץ נִשְׂרָף בְּיוֹם שִׁישִׁי, י"ג בְּנִיסָן בַּבּוֹקֶר, וּמְשַׁאֲרִים בַּבַּיִת מְעַט חָמֵץ, בְּכַמּוּת שֶׁמֻּעֲרָכֶת שֶׁתִּסְפִּיק לְסְעוּדוֹת שַׁבָּת הַקְּרוֹבָה. כָּל שֶׁנִּשְׁאַר בְּכָל אוֹפֶן לְאַחַר הַסְּעוּדוֹת - יֵשׁ לְהַשְׁמִיד בְּאוֹפֶן הַמּוּתָר עַל פִּי הַהֲלָכָה.
Коли переддень Песаху припадає на Шабат, хамец спалюють у п'ятницю, тринадцятого нісана вранці, а в домі залишають невелику кількість хамецу, кількість, оцінену як достатню для майбутніх шабатніх трапез. Усе, що залишиться після трапез, треба знищити в спосіб, дозволений за єврейським законом.
לְאַחַר שְׂרִיפַת הַחָמֵץ וּתוֹךְ כְּדֵי, יֵאָמֵר שָׁלוֹשׁ פְּעָמִים:
Після спалення хамецу та під час нього промовляють тричі:
כָּל חֲמִירָא דְאִיכָּא בִרְשׁוּתִי, דַּחֲזִיתֵהּ וּדְלָא חֲזִיתָה. דְּבִיעַרְתָּה וּדְלָא בִיעַרְתָּה, לִבְטִיל וְלָהֵוי (בפעם השלישית יוסף: הֶפְקֵר) כְּעַפְרָא דְאַרְעָא:
Усяка квашенина, що є у володінні моєму, чи бачив я її, чи не бачив, чи усунув я її, чи не усунув, нехай буде скасована і стане (додають утретє: безгосподарною) мов порох земний.
לְאַחַר הַשְּׂרֵפָה, יֵאָמֵר:
Після того, як спалення завершено, промовляють:
יְהִי רָצוֹן מִלְפָנִיךְ, יְהֹוָה אֱלֹהֵינוּ וִאלהֵי אֲבוֹתֵינוּ, שֶׁתְּרַחֵם עֲלֵינוּ, וְתִשְׁמְרֵנוּ וְתַצִּילֵנוּ מֵאִסּוּר חָמֵץ אֲפִלּוּ מִכָּל שֶׁהוּא, שָׁנָה זוֹ וְכָל שָׁנָה וְשָׁנָה, כָּל יְמֵי חַיינוּ. וּכְשֵׁם שֶׁבְּעֶרְנוּ הֶחָמֵץ מִבָּתֵּינוּ הַיוֹם הַזֶּה, כֵן תְזַכֵּנוּ וּתְסַיְעֵנוּ וְתַעְזְרֵנוּ לְבֶעַר הֵיִצֶר הָרָע מִקִּרְבֵּנוּ:
Нехай буде воля Твоя, Господи, Боже наш і Боже батьків наших, щоб Ти змилувався над нами, оберіг нас і врятував нас від усякої заборони хамецу, навіть найменшої кількості, цього року і кожного року, в усі дні життя нашого. І як ми усунули хамец з домівок наших сьогодні, так нехай Ти даси нам спроможність, підтримаєш нас і допоможеш нам усунути лиху схильність із нутра нашого.