עַל נַהֲרוֹת בָּבֶל שָׁם יָשַׁבְנוּ גַּם בָּכִינוּ בְּזָכְרֵנוּ אֶת צִיּוֹן: עַל עֲרָבִים בְּתוֹכָהּ תָּלִינוּ כִּנֹּרוֹתֵינוּ: כִּי שָׁם שְׁאֵלוּנוּ שׁוֹבֵינוּ דִּבְרֵי שִׁיר וְתוֹלָלֵינוּ שִׂמְחָה שִׁירוּ לָנוּ מִשִּׁיר צִיּוֹן: אֵיךְ נָשִׁיר אֶת שִׁיר יְהֹוָה עַל אַדְמַת נֵכָר: אִם אֶשְׁכָּחֵךְ יְרוּשָׁלִָם תִּשְׁכַּח יְמִינִי: תִּדְבַּק לְשׁוֹנִי לְחִכִּי אִם לֹא אֶזְכְּרֵכִי אִם לֹא אַעֲלֶה אֶת יְרוּשָׁלִַם עַל רֹאשׁ שִׂמְחָתִי: זְכֹר יְהֹוָה לִבְנֵי אֱדוֹם אֵת יוֹם יְרוּשָׁלִָם הָאֹמְרִים עָרוּ עָרוּ עַד הַיְסוֹד בָּהּ: בַּת בָּבֶל הַשְּׁדוּדָה אַשְׁרֵי שֶׁיְשַׁלֶּם לָךְ אֶת גְּמוּלֵךְ שֶׁגָּמַלְתְּ לָנוּ: אַשְׁרֵי שֶׁיֹּאחֵז וְנִפֵּץ אֶת עֹלָלַיִךְ אֶל הַסָּלַע:
При ріках вавилонських, там сиділи ми, так, плакали ми, коли згадували Ціон. На вербах посеред нього повісили ми арфи наші. Бо там ті, що полонили нас, вимагали від нас пісні; і ті, що руйнували нас, вимагали від нас веселощів, кажучи: Заспівайте нам одну з пісень Ціону. Як заспіваємо ми пісню Господню в чужій землі? Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай забуде правиця моя вправність свою. Якщо не згадаю тебе, нехай прилипне язик мій до піднебіння мого; якщо не піднесу Єрусалима понад найбільшу радість мою. Згадай, Господи, дітей Едому в день Єрусалима; що казали: Зруйнуйте його, зруйнуйте його, аж до основи його. Дочко вавилонська, що маєш бути знищена; блажен буде той, хто відплатить тобі за те, що вчинила ти нам. Блажен буде той, хто візьме й розіб'є немовлят твоїх об каміння.
מִזְמוֹר לְאָסָף אֱלֹהִים בָּאוּ גוֹיִם בְּנַחֲלָתֶךָ טִמְּאוּ אֶת הֵיכַל קָדְשֶׁךָ שָׂמוּ אֶת יְרוּשָׁלִַם לְעִיִּים: נָתְנוּ אֶת נִבְלַת עֲבָדֶיךָ מַאֲכָל לְעוֹף הַשָּׁמָיִם בְּשַׂר חֲסִידֶיךָ לְחַיְתוֹ אָרֶץ: שָׁפְכוּ דָמָם כַּמַּיִם סְבִיבוֹת יְרוּשָׁלִָם וְאֵין קוֹבֵר: הָיִינוּ חֶרְפָּה לִשְׁכֵנֵינוּ לַעַג וָקֶלֶס לִסְבִיבוֹתֵינוּ: עַד מָה יְהֹוָה תֶּאֱנַף לָנֶצַח תִּבְעַר כְּמוֹ אֵשׁ קִנְאָתֶךָ: שְׁפֹךְ חֲמָתְךָ אֶל הַגּוֹיִם אֲשֶׁר לֹא יְדָעוּךָ וְעַל מַמְלָכוֹת אֲשֶׁר בְּשִׁמְךָ לֹא קָרָאוּ: כִּי אָכַל אֶת יַעֲקֹב וְאֶת נָוֵהוּ הֵשַׁמּוּ: אַל תִּזְכָּר לָנוּ עֲוֹנֹת רִאשֹׁנִים מַהֵר יְקַדְּמוּנוּ רַחֲמֶיךָ כִּי דַלּוֹנוּ מְאֹד: עָזְרֵנוּ אֱלֹהֵי יִשְׁעֵנוּ עַל דְּבַר כְּבוֹד שְׁמֶךָ וְהַצִּילֵנוּ וְכַפֵּר עַל חַטֹּאתֵינוּ לְמַעַן שְׁמֶךָ: לָמָּה יֹאמְרוּ הַגּוֹיִם אַיֵּה אֱלֹהֵיהֶם יִוָּדַע בַּגּוֹיִם לְעֵינֵינוּ נִקְמַת דַּם עֲבָדֶיךָ הַשָּׁפוּךְ: תָּבוֹא לְפָנֶיךָ אֶנְקַת אָסִיר כְּגֹדֶל זְרוֹעֲךָ הוֹתֵר בְּנֵי תְמוּתָה: וְהָשֵׁב לִשְׁכֵנֵינוּ שִׁבְעָתַיִם אֶל חֵיקָם חֶרְפָּתָם אֲשֶׁר חֵרְפוּךָ אֲדֹנָי: וַאֲנַחְנוּ עַמְּךָ וְצֹאן מַרְעִיתֶךָ נוֹדֶה לְּךָ לְעוֹלָם לְדֹר וָדֹר נְסַפֵּר תְּהִלָּתֶךָ:
Псалом Асафа. Боже, народи прийшли в спадщину Твою; осквернили вони святий храм Твій; обернули Єрусалим на руїни. Тіла мертві слуг Твоїх віддали вони на поживу птахам небесним, плоть святих Твоїх звірам земним. Кров їхню пролили вони, мов воду, навколо Єрусалима; і не було кому ховати їх. Стали ми ганьбою для сусідів наших, посміховиськом і глумом для тих, що навколо нас. Доки, Господи? Чи гніватимешся Ти навіки? Чи горітиме ревність Твоя, мов вогонь? Вилий лють Твою на язичників, що не знали Тебе, і на царства, що не призивали Імені Твого. Бо пожерли вони Якова й спустошили оселю його. О, не згадуй проти нас колишніх беззаконь: нехай ніжне милосердя Твоє скоро випередить нас: бо вельми принижені ми. Допоможи нам, Боже спасіння нашого, заради слави Імені Твого: і визволь нас, і очисти гріхи наші, заради Імені Твого. Чому мають язичники казати: Де Бог їхній? Нехай стане відомий Він серед язичників перед очима нашими помстою за кров слуг Твоїх, що пролита. Нехай зітхання в'язня прийде перед Тобою; за величчю сили Твоєї збережи Ти приречених на смерть; І віддай сусідам нашим усемеро в лоно їхнє ганьбу їхню, якою ганьбили вони Тебе, Господи. Тож ми, народ Твій і вівці пасовища Твого, дякуватимемо Тобі навіки: проголошуватимемо хвалу Твою на всі покоління.
זְכֹר יְהֹוָה מֶה הָיָה לָנוּ הַבִּיטָה וּרְאֵה אֶת חֶרְפָּתֵנוּ: נַחֲלָתֵנוּ נֶהֶפְכָה לְזָרִים בָּתֵּינוּ לְנָכְרִים: יְתוֹמִים הָיִינוּ וְאֵין אָב אִמֹּתֵינוּ כְּאַלְמָנוֹת: מֵימֵינוּ בְּכֶסֶף שָׁתִינוּ עֵצֵינוּ בִּמְחִיר יָבֹאוּ: עַל צַוָּארֵנוּ נִרְדָּפְנוּ יָגַעְנוּ וְלֹא הוּנַח לָנוּ: מִצְרַיִם נָתַנּוּ יָד אַשּׁוּר לִשְׂבֹּעַ לָחֶם: אֲבֹתֵינוּ חָטְאוּ וְאֵינָם וַאֲנַחְנוּ עֲוֹנֹתֵיהֶם סָבָלְנוּ: עֲבָדִים מָשְׁלוּ בָנוּ פֹּרֵק אֵין מִיָּדָם: בְּנַפְשֵׁנוּ נָבִיא לַחְמֵנוּ מִפְּנֵי חֶרֶב הַמִּדְבָּר: עוֹרֵנוּ כְּתַנּוּר נִכְמָרוּ מִפְּנֵי זַלְעֲפוֹת רָעָב: נָשִׁים בְּצִיּוֹן עִנּוּ בְּתֻלֹת בְּעָרֵי יְהוּדָה: שָׂרִים בְּיָדָם נִתְלוּ פְּנֵי זְקֵנִים לֹא נֶהְדָּרוּ: בַּחוּרִים טְחוֹן נָשָׂאוּ וּנְעָרִים בָּעֵץ כָּשָׁלוּ: זְקֵנִים מִשַּׁעַר שָׁבָתוּ בַּחוּרִים מִנְּגִינָתָם: שָׁבַת מְשׂוֹשׂ לִבֵּנוּ נֶהְפַּךְ לְאֵבֶל מְחֹלֵנוּ: נָפְלָה עֲטֶרֶת רֹאשֵׁנוּ אוֹי נָא לָנוּ כִּי חָטָאנוּ: עַל זֶה הָיָה דָוֶה לִבֵּנוּ עַל אֵלֶּה חָשְׁכוּ עֵינֵינוּ: עַל הַר צִיּוֹן שֶׁשָּׁמֵם שׁוּעָלִים הִלְּכוּ בוֹ: אַתָּה יְהֹוָה לְעוֹלָם תֵּשֵׁב כִּסְאֲךָ לְדֹר וָדוֹר: לָמָּה לָנֶצַח תִּשְׁכָּחֵנוּ תַּעַזְבֵנוּ לְאֹרֶךְ יָמִים: הֲשִׁיבֵנוּ יְהֹוָה אֵלֶיךָ וְנָשׁוּבָה חַדֵּשׁ יָמֵינוּ כְּקֶדֶם: כִּי אִם מָאֹס מְאַסְתָּנוּ קָצַפְתָּ עָלֵינוּ עַד מְאֹד: הֲשִׁיבֵנוּ יְהֹוָה אֵלֶיךָ וְנָשׁוּבָה חַדֵּשׁ יָמֵינוּ כְּקֶדֶם:
Згадай, Господи, що спіткало нас: розглянь і поглянь на ганьбу нашу. Спадщина наша обернулася до чужинців, доми наші до зайд. Сироти ми й без батька, матері наші, мов удови. Воду нашу пили ми за гроші; дрова наші продані нам. Шиї наші під гонінням: трудимося ми й не маємо спочинку. Простягли ми руку до єгиптян і до ассирійців, аби насититися хлібом. Батьки наші згрішили, і немає їх; а ми понесли беззаконня їхні. Слуги панували над нами: немає нікого, хто визволив би нас із руки їхньої. Хліб наш добували ми з небезпекою життя нашого через меч пустелі. Шкіра наша почорніла, мов піч, через страшний голод. Ґвалтували вони жінок на Ціоні й дівиць у містах Юди. Князів повісили рукою їхньою: облич старійшин не шанували. Юнаків узяли молоти, і діти падали під деревом. Старійшини перестали при брамі, юнаки від музики своєї. Радість серця нашого згасла; танець наш обернувся на жалобу. Упав вінець із голови нашої: горе нам, бо згрішили ми! Через це знемагає серце наше; через це потьмяніли очі наші. Через гору Ціон, що спустошена, лисиці ходять по ній. Ти, Господи, перебуваєш навіки; престол Твій із покоління в покоління. Чому забуваєш Ти нас навіки й покидаєш нас на такий довгий час? Поверни нас до Себе, Господи, і вернемося ми; обнови дні наші, як за давніх часів. Але Ти зовсім відкинув нас; Ти вельми розгнівався на нас.
הַבֵּט מִשָּׁמַיִם וּרְאֵה מִזְּבֻל קָדְשְׁךָ וְתִפְאַרְתֶּךָ אַיֵּה קִנְאָתְךָ וּגְבוּרֹתֶךָ הֲמוֹן מֵעֶיךָ וְרַחֲמֶיךָ אֵלַי הִתְאַפָּקוּ: כִּי אַתָּה אָבִינוּ כִּי אַבְרָהָם לֹא יְדָעָנוּ וְיִשְׂרָאֵל לֹא יַכִּירָנוּ אַתָּה יְהֹוָה אָבִינוּ גֹּאֲלֵנוּ מֵעוֹלָם שְׁמֶךָ: לָמָּה תַתְעֵנוּ יְהֹוָה מִדְּרָכֶיךָ תַּקְשִׁיחַ לִבֵּנוּ מִיִּרְאָתֶךָ שׁוּב לְמַעַן עֲבָדֶיךָ שִׁבְטֵי נַחֲלָתֶךָ: לַמִּצְעָר יָרְשׁוּ עַם קָדְשֶׁךָ צָרֵינוּ בּוֹסְסוּ מִקְדָּשֶׁךָ:
Поглянь із небес і подивися з оселі святості Твоєї й слави Твоєї: де ревність Твоя й сила Твоя, гомін нутра Твого й милосердя Твого до мене? Чи стримані вони? Безсумнівно, Ти Отець наш, хоча Авраам не знає нас, і Ісраїль не визнає нас: Ти, Господи, Отець наш, Викупитель наш; Ім'я Твоє від вічності. Господи, чому дав Ти нам блукати від доріг Твоїх і запеклим зробив серце наше від страху Твого? Вернися заради слуг Твоїх, племен спадщини Твоєї. Народ святості Твоєї володів нею недовгий час: супротивники наші потоптали святилище Твоє. Ми Твої: Ти ніколи не панував над ними; не призивалося на них Ім'я Твоє.
וְעַתָּה יְהֹוָה אָבִינוּ אָתָּה אֲנַחְנוּ הַחֹמֶר וְאַתָּה יֹצְרֵנוּ וּמַעֲשֵׂה יָדְךָ כֻּלָּנוּ: אַל תִּקְצֹף יְהֹוָה עַד מְאֹד וְאַל לָעַד תִּזְכֹּר עָוֹן הֵן הַבֶּט נָא עַמְּךָ כֻלָּנוּ: עָרֵי קָדְשְׁךָ הָיוּ מִדְבָּר צִיּוֹן מִדְבָּר הָיָתָה יְרוּשָׁלִַם שְׁמָמָה: בֵּית קָדְשֵׁנוּ וְתִפְאַרְתֵּנוּ אֲשֶׁר הִלְלוּךָ אֲבֹתֵינוּ הָיָה לִשְׂרֵפַת אֵשׁ וְכָל מַחֲמַדֵּינוּ הָיָה לְחָרְבָּה: הַעַל אֵלֶּה תִתְאַפַּק יְהֹוָה תֶּחֱשֶׁה וּתְעַנֵּנוּ עַד מְאֹד:
Господи, Ти Отець наш; ми глина, а Ти гончар наш; і всі ми діло руки Твоєї. Не гнівайся вельми тяжко, Господи, і не пам'ятай беззаконня навіки: ось, поглянь, благаємо Тебе, усі ми народ Твій. Святі міста Твої стали пустелею, Ціон пустелею, Єрусалим спустошенням. Дім наш святий і прекрасний, де батьки наші хвалили Тебе, спалений вогнем: і всі дорогоцінні речі наші лежать у руїнах. Чи стримаєшся Ти при цьому, Господи? Чи мовчатимеш Ти й катуватимеш нас вельми тяжко?
עַל חוֹמֹתַיִךְ יְרוּשָׁלִַם הִפְקַדְתִּי שֹׁמְרִים כָּל הַיּוֹם וְכָל הַלַּיְלָה תָּמִיד לֹא יֶחֱשׁוּ הַמַּזְכִּרִים אֶת יְהֹוָה אַל דֳּמִי לָכֶם: וְאַל תִּתְּנוּ דֳמִי לוֹ עַד יְכוֹנֵן וְעַד יָשִׂים אֶת יְרוּשָׁלִַם תְּהִלָּה בָּאָרֶץ: נִשְׁבַּע יְהֹוָה בִּימִינוֹ וּבִזְרוֹעַ עֻזּוֹ אִם אֶתֵּן אֶת דְּגָנֵךְ עוֹד מַאֲכָל לְאֹיְבַיִךְ וְאִם יִשְׁתּוּ בְנֵי נֵכָר תִּירוֹשֵׁךְ אֲשֶׁר יָגַעַתְּ בּוֹ: כִּי מְאַסְפָיו יֹאכְלֻהוּ וְהִלְלוּ אֶת יְהֹוָה וּמְקַבְּצָיו יִשְׁתֻּהוּ בְּחַצְרוֹת קָדְשִׁי:
Поставив Я вартових на мурах твоїх, Єрусалиме, що ніколи не замовкнуть ні вдень, ні вночі: ви, що згадуєте Господа, не мовчіть, І не давайте Йому спокою, доки не утвердить Він і доки не зробить Єрусалим хвалою на землі. Присягнув Господь правицею Своєю й рамом сили Своєї: Воістину, не дам Я більше зерна твого на поживу ворогам твоїм; і сини чужинця не питимуть вина твого, над яким трудився ти: Але ті, що зібрали його, їстимуть його й хвалитимуть Господа; і ті, що зібрали його разом, питимуть його у дворах святості Моєї.
אַתָּה תָקוּם תְּרַחֵם צִיּוֹן כִּי עֵת לְחֶנְנָהּ כִּי בָא מוֹעֵד: כִּי רָצוּ עֲבָדֶיךָ אֶת אֲבָנֶיהָ וְאֶת עֲפָרָהּ יְחֹנֵנוּ: בּוֹנֵה יְרוּשָׁלִַם יְהֹוָה נִדְחֵי יִשְׂרָאֵל יְכַנֵּס:
Ти встанеш і змилосердишся над Ціоном: бо час бути милостивим до нього, так, призначений час настав. Бо слуги Твої знаходять утіху в камінні його й милують порох його. Тож боятимуться язичники Імені Господнього, і всі царі землі слави Твоєї. Коли збудує Господь Ціон, з'явиться Він у славі Своїй. Зглянеться Він на молитву нужденних і не зневажить молитви їхньої.