לַמְנַצֵּחַ עַל (ידיתון) יְדוּתוּן לְאָסָף מִזְמוֹר:
Для провідника хору, на єдутуна, пісня Асафа.
קוֹלִי אֶל אֱלֹהִים וְאֶצְעָקָה קוֹלִי אֶל אֱלֹהִים וְהַאֲזִין אֵלָי:
Голос мій до Бога, і я взиватиму; голос мій до Бога, і прислухайся до мене.
בְּיוֹם צָרָתִי אֲדֹנָי דָּרָשְׁתִּי יָדִי לַיְלָה נִגְּרָה וְלֹא תָפוּג מֵאֲנָה הִנָּחֵם נַפְשִׁי:
У день скорботи моєї шукав я Господа; рана моя сочиться вночі й не вгаває; душа моя відмовляється втішитися.
אֶזְכְּרָה אֱלֹהִים וְאֶהֱמָיָה אָשִׂיחָה וְתִתְעַטֵּף רוּחִי סֶלָה:
Згадую я Бога і стогну; розмірковую, і знемагає дух мій навіки.
אָחַזְתָּ שְׁמֻרוֹת עֵינָי נִפְעַמְתִּי וְלֹא אֲדַבֵּר:
Ти не даєш склепитися повікам моїм; я стривожений і не можу говорити.
חִשַּׁבְתִּי יָמִים מִקֶּדֶם שְׁנוֹת עוֹלָמִים:
Думаю я про дні давні, про роки прадавні.
אֶזְכְּרָה נְגִינָתִי בַּלָּיְלָה עִם לְבָבִי אָשִׂיחָה וַיְחַפֵּשׂ רוּחִי:
Згадую я пісню свою вночі; розмовляю із серцем своїм, і дошукується дух мій.
הַלְעוֹלָמִים יִזְנַח אֲדֹנָי וְלֹא יֹסִיף לִרְצוֹת עוֹד:
Чи навіки відкине Господь і вже ніколи не змилосердиться?
הֶאָפֵס לָנֶצַח חַסְדּוֹ גָּמַר אֹמֶר לְדֹר וָדֹר:
Чи скінчилася назавжди ласка Його? Чи прорік Він присуд на всі покоління?
הֲשָׁכַח חַנּוֹת אֵל אִם קָפַץ בְּאַף רַחֲמָיו סֶלָה:
Чи забув Бог милувати? Чи в гніві замкнув Він милосердя Своє навіки?
וָאֹמַר חַלּוֹתִי הִיא שְׁנוֹת יְמִין עֶלְיוֹן:
І сказав я: оце журба моя, що змінилася правиця Всевишнього.
(אזכיר) אֶזְכּוֹר מַעַלְלֵי יָהּ כִּי אֶזְכְּרָה מִקֶּדֶם פִּלְאֶךָ:
Згадую я діяння Господа, коли пригадую чудо Твоє з давніх-давен.
וְהָגִיתִי בְכָל פָּעֳלֶךָ וּבַעֲלִילוֹתֶיךָ אָשִׂיחָה:
І розмірковую я над усіма ділами Твоїми, і про вчинки Твої роздумую.
אֱלֹהִים בַּקֹּדֶשׁ דַּרְכֶּךָ מִי אֵל גָּדוֹל כֵּאלֹהִים:
Боже, дорога Твоя у святості. Хто бог такий великий, як Бог?
אַתָּה הָאֵל עֹשֵׂה פֶלֶא הוֹדַעְתָּ בָעַמִּים עֻזֶּךָ:
Ти Бог, що чинить чуда; Ти явив серед народів могутність Свою.
גָּאַלְתָּ בִּזְרוֹעַ עַמֶּךָ בְּנֵי יַעֲקֹב וְיוֹסֵף סֶלָה:
Ти викупив раменом Своїм народ Свій, синів Якова та Йосипа навіки.
רָאוּךָ מַּיִם אֱלֹהִים רָאוּךָ מַּיִם יָחִילוּ אַף יִרְגְּזוּ תְהֹמוֹת:
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води, затремтіли, навіть безодні здригнулися.
זֹרְמוּ מַיִם עָבוֹת קוֹל נָתְנוּ שְׁחָקִים אַף חֲצָצֶיךָ יִתְהַלָּכוּ:
Вилили потоки води; небеса видали голос, навіть стріли Твої полетіли навсібіч.
קוֹל רַעַמְךָ בַּגַּלְגַּל הֵאִירוּ בְרָקִים תֵּבֵל רָגְזָה וַתִּרְעַשׁ הָאָרֶץ:
Гуркіт грому Твого, наче колесо; блискавка осяяла світ; земля затряслася й здригнулася.
בַּיָּם דַּרְכֶּךָ (ושביליך) וּשְׁבִילְךָ בְּמַיִם רַבִּים וְעִקְּבוֹתֶיךָ לֹא נֹדָעוּ:
У морі дорога Твоя, і стежка Твоя у водах могутніх, і сліди Твої незнані.
נָחִיתָ כַצֹּאן עַמֶּךָ בְּיַד מֹשֶׁה וְאַהֲרֹן:
Ти вів народ Свій, наче овець, рукою Мойсея та Аарона.